Виховна година «Історія міста Бердянськ»

 

Виховна година «Історія міста Бердянськ»

 

29 березня 2019 року для здобувачів вищої освіти Бердянського університету менеджменту і бізнесу 4-го курсу в рамках виховної години було підготовлено матеріал щодо історії міста Бердянськ., розташований нижче.

Першим народом, який проживав  у  Північному Приазов’ї, були кімерійці, але вже  в 6 тисячолітті до н.е. їх  витіснили скіфи. У 2 ст. до н.е. нові кочівники – сармати заселили територію сучасної степової України. Пізніше  через безкрайні приазовські степи проходили багаточисельні  племена гунів, аварів, хазарів. Відбувалось  «велике переселення народів». В 11-13 ст. на  території Північного Приазов’я  мешкали племена половців.

В 13 ст.  в Приазов’ї  оселилися ногайці. Це були кочові тюрськомовні племена, які займалися в основному скотарством. У 18 ст. вони опинилися під юрисдикцією Російської держави. Спроби влади   закликати ногайців до осілого способу життя  призвели до того, що в другій половині 19 ст. вони залишили  землі Північного Приазов’я та   оселилися в Туреччині. Саме завдяки ногайцям  наше місто отримало свою назву -  слово Бердянськ  тюркського походження, походить від назви річки Берда, що в перекладі означає «багатий».

Територія Північного Приазов’я   у складі земель кримського ханства до 1774 року належала Туреччині. По закінченню  другої  російсько-турецької війни землі ханства опинилися під владою Російській імперії. З цього часу відбувається активне заселення  території.  З’являються перші  хати, в яких оселяються  солдати,  селяни-втікачі, іноземні колоністи, основними заняттями яких були  рибальство, садівництво та землеробство. На   родючих землях вирощували  зерно, для якого необхідні були ринки збуту. Виникла   необхідність   відкриття  морських воріт в Північному Приазов’ї. В  1824 році за ініціативи генерал-губернатора Новоросійсько-Бесарабського генерал-губернаторства М.С.Воронцова  була відправлена  експедиція, метою якої було  знайти найбільш  зручне місце для будівництва пристані. Очолив експедицію  капітан ІІ рангу М.Д.Критський. Восени  1824  року  на  паруснику «Язон»    було  обстежено  побережжя  біля Бердянської коси  та визначено місце будівництва порту. В 1827 році почалось будівництво пристані, яка було  урочисто  відкрита 1 липня  1830 року. В 1838 році для безпечного судноплавства був  збудований Нижній Бердянській маяк на Дальній косі.

Навколо порту почало швидко розростатися селище, і вже 23 січня 1841 року указом імператора Миколи І Бердянському порту  було надано статус міста та офіційно закріплено назву Бердянськ. Вже в наступному році місто стало центром Бердянського повіту, який був утворений на землях Дніпровського і Мелітопольського повітів Таврійської губернії. В 1845  році був затверджений  герб Бердянська.

В червні-липні 1855 року, під час Кримської війни 1853-1856 рр., місто було обстріляне з  моря англо-французькою ескадрою. Ворог  намагався висадити десант, але був відбитий козаками-азовцями, які героїчно захищали місто. На згадку про події того часу  залишилося ядро в стіні колишнього Азово-Донського комерційного   банку (тепер Бердянський військовий комісаріат). Азовські козаки оселилися в Петровському пасаді (село Новопетрівка), селищі Новоспасівка (село Осипенко) та станиці Стародубівка (зараз село Стародубівка) згідно  указу від 27 вересня 1832 року,  за яким  було затверджене «Положение о поселении запорожских казаков в Новороссийском крае».  Їм було надано 74 тисячі десятин землі. Козаки займалися землеробством, рибальством, садівництвом, скотарством,  бджільництвом.  Головна станиця Азовського козачого війська знаходилась у Петровському пасаді.  З 1850 року почалося переселення азовських козаків  на Кубань та Кавказ. Ті ж, хто забажав залишитися, отримали  великі наділи землі та інші  пільги.

На підставі указу Олександра ІІ від 23 (11) жовтня 1865  року Азовське козацьке військо було скасовано. Рядових козаків було перетворено на селян, а старшин  - на  дворян.

У середині ХІХ століття в Бердянську інтенсивно розвивалася  промисловість та ремесла. Тут працювали 15 заводів з виробництва цегли, свічковий та пивоварний заводи, канатно-шпагатна, ковбасна та макаронна фабрики, 6 парових млинів, 15 підприємств з переробки риби, 200 зернових складів та 70 лавок купців.  У Бердянську діяли також  готелі,  трактири, 15 винних погребів, 3 кав’ярні і  казино. Щорічно проводилися три великі ярмарки.

Наприкінці століття у місті були збудовані кам’яні причали, другий маяк, залізниця, переобладнано мол. Остаточно складається планування міста, яке збереглося до наших днів у центральній частині міста. План міста був розроблений та затверджений в 1862 році.  

Бердянськ розвивався як багатонаціональне місто, в якому не було етнічної ворожнечі. По сусідству мешкали німці-колоністи, українці, росіяни,  євреї, італійці, болгари та греки. Вісім православних храмів - Вознесенський собор, Петропавловська церква, Покровська церква, Богоявленська, Кирило-Мефодіївська церкви, Римо-католицький костел,  дві єврейські синагоги, німецька Лютеранська кірха, Караїмська кенаса, Менонитська церква, Зимовий театр, літній театр, Шмідтівський сквер, міський сад та багато іншого говорять про багатство та  насиченість духовного та культурного життя мешканців того часу.

Перетворення Бердянська в портово-промислове і торгівельне місто супроводжувалися значними змінами в його зовнішності. Місто прикрашали будівля міської управи (ратуші), земської управи, чоловічої класичної гімназії ,міського початкового 4-х класного училища, будівля держбанку,  готель «Брістоль», готелі «Європейський», «Марсель», "Метрополь", "Пальміра", працювали кінотеатри «Модерн», «Гігант»,  ""Шантеклер", літній сад-сінематограф «Буф» та інші.

У 1864-1865 роках з'явився телеграф. В  1868 році для захисту суден  від  штормів у порту був побудований хвилеріз.

Бердянськ, передусім, курортне місто. 11 січня 2005 року постановою Верховної Ради України  місту було надано статус курорту  державного значення.

В  2016 році  місто стало переможцем Всеукраїнського  конкурсу «7 чудес України: міста і містечка».

Як і багато років тому,  Бердянськ залишається по-європейськи облаштованим містом, сонячним містом-курортом з цікавим і багатим минулим.

https://bmr.gov.ua/index.php?id=18

 
 
 

 

 

 

 CEDIMES  Akademia im. Jakuba z Paradyża w Gorzowie WielkopolskimEkonomii i Innowacji w LublinieWarszawska Wyższa Szkoła Biznesu SZKOŁA PRZEDSIÄ KAZIMIERZA KUJAWSKIEGO   Image   Wyższa Szkoła Umiejętności im. Stanisława Staszica w Kielcach         ​

 

 

 

T